26 жовтня 1977 року, наступного дня після смерті
своєї матері, Ролан Барт починає писати одну з найбільш незвичних своїх книжок.
Ніби немає поза плечима всіх його творів:
"Нульового ступеню письма", "Міфологій", "S/Z",
"Задоволення від тексту", "Фрагментів любовного дискурс" –
усіх тих книжок, які зробили його знаменитим. Усієї цієї броні, усього цього
культурного макіяжу.
Цю нову книжку (але чи хотів він зробити з цього
книжку?) він пише близько двох років: на кількох сотнях дрібних листків –
четвертинок стандартного аркуша паперу – здебільшого датованих, з кількома
реченнями, а інколи просто однією фразою на день.
Цю книжку можна назвати щоденником. Однією з
найдивніших книжок Ролана Барта. Однією з найбільш беззахисних його книжок.
