пʼятницю, 15 березня 2013 р.

Ніцше, жратва і ми

Колонка на Korydor
Между бледной землею и темным небом как попало лежит жратва
Володимир Верлока, Большая жратва

Der Mensch ist, was er isst, "людина є тим, що вона їсть", – говорив німецький філософ Людвіґ Фоєрбах. 
Його сучасник, французький історик Жюль Мішле, дотримувався схожої думки: "колективні душі" народів визначаються їхньою землею, тобто кліматом та їжею, яку ця земля продукує. Французи найбільше люблять хліб; зернові ж багаті кремнієм, що пояснює "твердість" та мінеральну "сухість" французів, вважає Мішле; англійці ж – народ вологого ґрунту, трав, якими харчуються їхні вівці; вони люблять баранину і є за своєю суттю холеричними, "пишними" та "пихатими", немов ковдра, роздута від вологи. 


суботу, 2 березня 2013 р.

Біологія маршрутних таксі

Маршрутні таксі – особливі істоти. Британські вчені досі не можуть вказати їхнього місця в загальній теорії еволюції. Німецькі вчені давно поставили на них хрест.
Вони, ймовірно, з’явилися дуже давно. Ще до епохи динозаврів. Ховалися у лісах Сибіру чи в африканських преріях, поки не настала епоха пізнього соціалізму.
Тоді вони прийшли нам на допомогу.
Якщо ви опиняєтеся в маршрутному таксі, пам’ятайте: тут треба кричати голосно і завчасно. Навіть якщо ви схильні сьогодні сидіти мовчки – робіть це голосно і завчасно. Все, що ви хотіли би зробити в маршрутці, робіть голосно, а головне завчасно. Інакше ви програєте свою маленьку битву за освоєння простору.
Вони, ці дикі створіння, зупиняються тільки у призначених для цього місцях. Тобто будь-де. Будь-яке місце, де зупиняється маршрутне таксі, є призначеним для цього місцем. Як правило, божественним провидінням. Якщо ви стикаєтеся з непризначеним для зупинки місцем, призначте його самі. Голосно і завчасно.
Пам’ятайте, що маршрутки не мають розкладу руху. У броунівського руху не може бути розкладу. Є навіть гіпотеза, що у броунівського руху не може бути руху. Але маршрутки цю гіпотезу заперечують. Вони, власне, заперечують будь-яку гіпотезу.
Маршрутні таксі занесено в Червону книгу. Ким і коли, а також в яку саме – досі залишається таємницею. Але факт є фактом: вони є видом, що зникає. Що не заважає їм розмножуватися в геометричній прогресії. Маршрутки є єдиним біологічним видом, який зникає і розмножується одночасно.
Є небезпека, що невдовзі вони проголосять себе окремою нацією. Усі пісні «радіо шансон» стануть їхнім колективним гімном. За золотовалютними запасами велика маршрутна нація зможе обігнати Китай і оплатити державний борг США. Але це станеться потім. Сьогодні їх занесено в Червону книгу. Вони потребують захисту.
Коли ви їх лагідно підкликаєте чи підгодовуєте, не забувайте, що вони є нашим національним символом. Символом прадавнього хаосу, який панує на наших дорогах, в наших мізках, у наших урядах та наших університетах. Вони їздять будь-як, зупиняються будь-де, беруть будь-кого і харчуються будь-чим. Як і всі ми. Вони є точною проекцією нашого колективного несвідомого.
Коли якась залізна рука нарешті наведе в нашій країні порядок, вони сховаються в лісах і вестимуть партизанську війну. Вони підриватимуть двоповерхові автобуси, дорогі таксі та швидкісні потяги. Вони не здаватимуться і битимуться до останньої краплі бензину. Ці дикі створіння безкрайніх українських степів ніколи не здаються.
Недивно, що британські вчені досі не можуть вказати їхнього місця в загальній теорії еволюції. Вся теорія еволюції безсила перед ними.
Вся теорія еволюція безсила перед броунівським рухом безкрайніх українських степів. 

Тільки радість

Колонка на Korydor
"Я є живим термометром", "ein lebendes Thermometer", – писав Ернст Теодор Амадей Гофман, творець "Кота Мурра" та "Еліксирів сатани". 
Гофман був одним із письменників-термометрів, письменників-барометрів: його тіло відчувало зміни погоди, немов тіло птаха, що відчуває наближення дощу. 
"Мій настрій", – напише він, – "є найпершим передвісником погоди". Капризи погодних умов спричиняли напади ревматизму та різкі зміни кров’яного тиску – так, ніби тіло цього нового "Амадея" було великим пристроєм для запису, інтимним щоденником самої природи, що фіксує на ньому найменші зміни.