Колонка
на KORYDOR
Уночі 11 червня 1876 року Ґюстав Флобер повертається з Ноана,
маленького містечка у центрі Франції. 10 червня тут ховають баронесу Дюдеван,
відому публіці під чоловічим іменем «Жорж Санд».
Під час церемонії падає сильний дощ. Сам Ґюстав не тримає себе в
руках. Він плаче, цілуючи онуку померлої, Аврору; він плаче, коли повз нього
проносять труну. На церемонії «голосили всі, але я – найбільше». Додому він
повертається «вщент зруйнованим».
Від 1869-го для Ґюстава почалася смуга втрат. Старіння, яке
забирає друзів, не даючи нікого навзамін. Сент-Бев, Жюль де Ґонкур, Теофіль
Ґотьє, кілька друзів дитинства. «Моє серце стає некрополем», «порожнеча
розростається».
«Земля стає пустелею», la
terre se dépeuple.
