Людська творчість видається мені чимось подібним до стрибка, короткою миттєвою перемогою над законом тяжіння. Через тяжіння, фізичне чи психічне, люди тягнуться до землі та одне до одного, злипаються у сукупності; стрибок – це короткий тріумф свободи над законом, радість звільнення від своєї маси.
Стрибок відмінний від польоту: перемога над масою та над тяжінням у ньому є миттєвою, блискавичною, майже непомітною – і все ж такою доступною для нас, істот, які не вміють літати.
Моя дворічна донька, як і всі діти в її віці, має зараз особливу любов до стрибків; вона стрибає часом без будь-якого інтересу (бо рух дитини тим і відрізняється від руху дорослого, що він не має мети), а часом прагнучи дістати чогось неймовірно високого – літака в небі, птаха на дереві, лампу на чотириметровій стелі. Вона вірить, що сам факт відривання від землі є перемогою над тяжінням – а тому можна злетіти високо, без обмежень.
Одним із моїх улюблених романів минулого століття є «Стрибок у невідоме» Лео Перуца - роман, де всі події є лише останніми фантазіями головного героя, який стрибнув із даху високого будинку, тікаючи від поліції. Стрибок – кілька секунд радикальної фантазії, передсмертної свободи.
Пам’ятаю, як у дитинстві я дивився Олімпійські ігри чи чемпіонати з легкої атлетики і захоплювався стрибками у висоту. Це особливий вид спорту: долю перемоги вирішують міліметри, правильна позиція тіла, належний вигин спини та рук, гнучкість та інтуїція. Один неточний рух – і тіло спортсмена торкається перекладини, вона падає, стотисячний стадіон зітхає в розчаруванні. «Від перемоги його відділяло кілька міліметрів», говорять коментатори і мають рацію.
Думаю, людина має особливу пристрасть до подолання закону тяжіння, пристрасть до стрибка, до зависання в повітрі, до невагомості, до локальної перемоги над інерцією її життя, над правилами, які існували до неї та існуватимуть після.
Боротьба проти життєвої інерції – це те, можливо, те, що робить людське життя штукою незвичною та непередбачуваною. Стрибок не може тривати довго, як і натхнення; після нього буде приземлення, приємне чи болюче; після нього великі фантазери знову стають земними людьми.
Але навіть земні люди тримають більшу частину свого тіла над поверхнею.
