Французький переклад «Похвали глупоті» Еразма Ротердамського звучить як Eloge de la folie, «Похвала безумству».
Folie – дивне французьке слово; в ньому і «божевілля», і «дурощі», і «блазенство», і «глупота», і «недоумство» - та незліченна палітра відхилень, від безумства до сміху, які протистоять «розуму».
Folie, fou, folle близькі до англійського fool – до бітлівського The fool on the hill, дурника із тисячею голосів, The man of a thousand voices talking perfectly loud.
Коли Фуко писав свою Histoire de la folie à l'âge classique, його героями були не лише безумці, майбутні пацієнти психлікарень – але й та величезна армія дурнів, юродивих, грайливих блазнів, навіжених акторів, які колись жили в європейських містах і яких «цивілізація» поступово навчилася підкоряти своїй дисципліні.
Folie – не те, що позбавлене розуму (déraison), а те, що бачить іншу реальність і навіть здатне цьому розумові дещо відкрити про нього самого, дещо таємниче і навряд чи приємне.
